Цитаты из книги «Село не люди»

Купить книгу Узнайте, где выгоднее купить книгу «Село не люди»

««У всіх дівчат одна мрія… Кохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи.»

«Коли людина довго в смутку, то й посмішка — подвиг.»

«В кожного своя доля. Хоч як не крути, а йдеш однією дорогою. На дві одразу не скочиш.»

«Шануй свою землю, і вона родить тобі щастя.»

«Село — не люди, — відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації. — Згоден. Як ти добре сказав: на противагу звихнутій урбанізації. Ігор глянув на пожухлі польові квіти край дороги. — Село повертає розуміння істинних людських цінностей. Радість простого… Оці зів''ялі квіти… — А ця колюча стерня… А небо… А ця тиша… — Денис задер голову догори. — У мене відростають крила.

Раптом зупинився, повів носом. — Звідки тхне? — запитав. — Ти у коров''яче лайно вступив, — спокійно відповів Ігор. — Розрив! Це називається технікою розриву. Ти навмисне збиваєш мене з хвилі. Я хочу влитися у цей світ. Я хочу тремтіти від захоплення й відчувати щастя бути тут, а ти… Ігоре, віднайти невідомі старі пісні — не проблема. Проблема — зробити це, відчуваючи себе частиною цих пісень, частиною кургану, людей, які навколо нього живуть. — Вийди з лайна — і техніка розриву закінчиться, — засміявся Ігор.»»

Пожалуйста, зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить цитату к книге «Село не люди». Это не долго.

КнигоПоиск © 2018 • 18+